Ти зайшов у цю кiмнату,
коли свiчка ще горiла.
На оксамитову фiранку,
впала горда тiнь вiд тiла.

Не спитав мене, чи хочу,
бачити тебе, ще знову.
Зорi пошепки шепочуть,
з небом йде у них розмова.

Та для тебе ще знайдеться,
пiв-хвилиночки, напевно.
Знов розмова ця поллється,
чи на щастя, чи даремно.

Але знаю я, як буде,
вiдчуваю теплим серцем.
Не кохайте, добрi люди,
тих, у кого серце з перцем.

2012